Книжкова Скриня (bookchest) wrote,
Книжкова Скриня
bookchest

Оса Ган Шведер «Сни шовкопряда»

Категорія – для малечі, переклад
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – сюрреалістична казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту


Оса Ган Шведер. Сни шовкопряда. – К.: Грані-Т, 2009. – 136 с.

Бувають твори дивні, а бувають беззмістовні. Коли мова іде про сюрреалістичні казки, то зміст знаходиться вкрай важко. Навіть якщо у назві твору фігурує слово "сни", яке передбачає, що все буде непевним і дивним.
Анемона працює у міському ресторані. Юсефіна – маленька дівчинка, яка живе разом із Анемоною. Можливо, нам важко сприймати чужий менталітет, але, гадаю, справа наразі не в цьому. З тексту незрозуміло, чи справді це мама і донька. Між ним є почуття, але холодні, неглибокі, якісь користолюбні. Так живуть люди, яким доводиться бути разом, а не ті, хто щиро любить.
Щось мені не пригадується, щоб Юсефіна хоч раз назвала Анемону мамою... А це протиприродно. І що сталося з батьком, бо ж його навіть не згадують?
Вік обох героїнь стертий: інколи Анемона поводиться як дитина, а Юзефіна думає як доросла. Пояснення цьому, звісно, немає.
Юсефіна не ходить до школи, сидить під барною стійкою в ресторані, де працює мама. Світ дитини обмежується цими подорожами від дому до ресторану і назад. В цілому її світ – це острів. Там перетинаються кілька реальностей: порт, залізничне депо, кілька жилих будинків, а по інший бік сучасне місто... Це дивне місце, яке ніби знаходиться за межами людського часу і простору. Тут можливе все. Абсолютно. І дуже швидко читач у цьому переконується.
На острові з'являються шовкопряди, щоправда, швидко вони будуть геть забуті, а тоді у твір приходять дивні яскраві червоно-помаранчеві птахи-страхополохи.
Працівниця ресторану за сумісництвом ще й інтелектуалка, наприклад, вона полюбляє читати разом із дитиною китайські вірші. Особливо до вподоби їм обом творчість давнього китайського поета Лі Бо.
І тому, коли біля їхнього будинку з'являється китаєць у старовинному одязі, ніхто не сумнівається, що це саме той давній поет. Лі Бо багато п'є, пише вірші, танцює вночі оголеним на подвір'ї, але це єдиний чоловік, якого пускають у свій простір героїні. Для Анемони він стає другом, для Юсефіни – вчителем. Дівчатка спочатку сприймають Лі Бо як "домашню тваринку", а згодом змушують працювати на кухні в ресторані, бо їхній бюджет "не резиновий" – це саме та робота, якою має займатися така людина, правда ж?.. Хоча інколи "великий поет" і читачеві видається бомжем, диваком та ошуканцем. Кожне із визначень справедливе – сюрреалістичний текст це дозволяє.
Начебто Лі Бо мав навчити Юсефіну та інших дивитися в себе, розуміти внутрішній світ, але, як на мене, підтримки і схвалення тагерства (це малюнки і написи на стінах) замало. Ці написи – беззмістовний епатаж, вони відірвані від світу, як самоусунулися від світу й усі герої. Ось показовий фрагмент.
"Анемона вмикає радіо.
– Важливо стежити за подіями, що відбуваються у світі, – мовить вона Юсефіні, але не пояснює, чому то важливо, а Юсефіна навіть не допитується.
Багато чого з того, що повідомляють у новинах, вона не розуміє. Їй здається, що там щодня телемешать чи не одне й те ж. Там завжди вживають одні й ті ж важливі слова: міністр закордонних справ, страйк, рента, мирні переговори, балу-балу, гала-ла..." (С.77).
Так, видивлятися шовкопрядів і розмовляти з птахами, певно, значно важливіше...
Згодом хлопчик, неформал на прізвисько Терорист (позитивний образ) використає "важливі" слова у своїх піснях. Та чи хочемо ми, щоб нашими героями були терористи?.. Це запитання не риторичне.
Лі Бо зникає разом з усіма своїми новими віршами. Анемона та Юсефіна їдуть в інше місто, бо житлові споруди на острові будуть знесені. Але яка ідея цього твору? Чи справді героїні чомусь навчилися і зрозуміли в собі щось нове? Я цього не побачила...
В дійсності у цього твору немає ані початку, ані закінчення, як у сюрреалістичного сну, що підмінює собою реальність.

Висновок: Як на мене, черговий твір ні про що. Він міг би бути цікавий дорослому, який шукає сенс життя в сюрреалізмі, але навряд цю книгу варто давати дітям. Невідомо, куди заведуть дитину асоціації, породжені такою книгою.

Дарина Пилипенко



Інші думки про книгу:
Марія Литвин "Книжка для перечитування знову і знову" - http://kazkarka.com/books/review/knizhka-dlya-perechituvannya-znovu-znovu.html
Марина Павленко "Метелики не ревнують, або Мишка Зіта стає людиною" - http://www.vsesvit-journal.com/index.php?option=com_content&task=view&id=842&Itemid=41
Наталка Малетич "Оле Лун Кіркеґор «Отто-Носоріг». Книжка з довгою історією" - http://zaxid.net/news/showNews.do?ole_lun_kirkeor_ottonosorig_knizhka_z_dovgoyu_istoriyeyu&objectId=1105410

Tags: Аудиторія - 7-12 років, Видавництво "Грані-Т", Категорія – для малечі, Категорія – переклад
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments